– Між іншим, це наші меблі. Що нам потрібно, те з ними і зробимо, – вже не намагаючись утримувати посмішку, хоча все ще не міняючи пози, пробурмотіла Сніжана. Й одразу дістала зауваження від чоловіка:

– Сніжанчик мій, не розслабляйся! Мені б іще хвилин сорок…

– Пашунчику, твоїй мамі буде краще…

– Я сам знаю, що мамі краще. Ти з нею знайома лише три роки, а я…

– Хтось мені щось пояснить нарешті чи ні?!

Ліді набрид цей обмін недомовленостями, в якому вона геть нічого не розуміла. Розпачливо зітхнувши, невістка вперлася щіткою в підлогу і зісковзнула з табуретки, намагаючись при цьому не розхлюпати сік з фужера.

– Сніжа-а-ан-чи-и-и-ку!!! – негайно заволав художник, кинувши касету на тумбочку поруч з магнітофоном. – От що ти накоїла, га?! Ми ж стільки старалися!.. Світло виставляли!.. Чекали, щоб крові набігло як слід!..

– Пашунчику, облиш. Твоїй мамі потрібно пояснити творчий процес.

– А-а-а-а, тепер вже усе одно!.. Я тут працюю, мамо, от і все пояснення.

Художник енергійно махнув рукою, покульгав до молберта, підхопив з нього якусь ганчірку і заходився енергійно витирати пальці, роздратовано бурмочучи собі під ніс:

– Стільки старалися, а тепер все псу під хвіст. Тепер ні світла, ні тіней, ні настрою – нічого!.. Як прийшли з татом, то й сиділи б на кухні…

– Ви б хоч одягнулися, чи що! Бо голими ходити – це як?..

– Мамо, ти абсолютно не розумієшся на творчому процесі.

Син нарешті витер пальці й кинув ганчірку на мольберт.

– Творчий процес – це голими ходити?

– Ні, творчий процес – це написання картини.

– І що ж у вас за картина така, поясни, будь ласка?..

– «Алегорія Громадянської війни», – мовила Сніжана.

– Ну і хто тебе просив, га?! – розлючено гримнув Павло на дружину.

– Пашунчику, хіба ти не бачиш, що до твоєї мами не доходить?