– «Росінант», я не вважаю, що ви…
Голден перебрав на себе контроль за корабельними системами наведення і почав підсвічувати корвет лазером наведення.
– Дозвольте мені пояснити, що тут відбувається, – сказав він. – Просто зараз ви дивитесь на екрани і бачите там те, що виглядає як криво зліплений газовоз, що цілком співпадає з висновками вашого софта для розпізнавання. Але раптом, тобто ось зараз, він підсвічує вас найсучаснішою системою наведення і утриманні цілей.
– Ми не…
– Не обманюйте. Я знаю, що зараз відбувається. Тож пропоную угоду. Як би він не виглядав, але мій корабель новіший, швидший, вправніший і краще озброєний за ваш. Єдиний шлях довести – відкрити вогонь, але я сподіваюсь, до цього не дійде.
– Ви погрожуєте мені, «Росінант»? – з недовірою та пихою промовив молодий голос у Джимових навушниках.
– Вам? Ні, – відповів Голден, – я погрожую великому, товстому, повільному і неозброєному кораблю, який ви маєте захищати. Ви продовжуєте йти на Ерос, а я в нього всаджу все, що маю. Я гарантую, що ми знесемо цю літаючу лабораторію з неба. Звісно, ви можете вразити нас, поки ми це робитимемо, але в такому разі ваша місія все одно провалиться, вірно?
На лінії знову стало тихо. Лише шипіння фонового випромінювання вказувало на те, що зв’язок живий.
Відповідь надійшла по системі гучного зв’язку.
Алекс сказав:
– Вони зупиняються, капітане. Вони щойно почали гальмувати. Системи відслідковування запевняють, що вони зупиняться за два мільйони кілометрів. Бажаєте, аби я йшов їм назустріч?
– Ні, поверни нас на стаціонарну позицію над Еросом.
– Прийнято.
– Наомі, – Голден розвернув до неї своє крісло, – вони ще щось роблять?
– Нічого такого, що було б помітно крізь хмару вихлопу. Але вони можуть відправляти повідомлення вузьким променем, а ми про це ніколи не дізнаємось, – відповіла старпом.
Джим вимкнув гучний зв’язок. Хвилину чухав голову, потім від’єднав ремені.
– Ну поки що ми їх зупинили. Я віділлю, а потім візьму щось попити. Тобі щось узяти?
***
– А він не був неправим, знаєш, – мовила Наомі пізніше тієї ночі.