— Ейнштейн відкрито висловив своє невдоволення.

— Занадто відкрито, — погодилася Нора, підійшла до ліжка і почала знімати брудне покривало, ковдру та простирадла.

Намагаючись зрозуміти поведінку собаки, Трейвіс промовив:

— Ейнштейне, якщо ти не боїшся уколів… тоді кого — ветеринара?

«Ні».

Трейвіс у збентеженні продумував наступне питання, поки Нора стягувала простирадла з матраца.

Ейнштейн тремтів.

Раптом Трейвіса осяйнуло, і він зрозумів причину страху та впертості пса, а відтак подумки вилаяв себе за тупоголовість.

— Чорт забирай, звісно ж! Ти боїшся не самого ветеринара, а тих, кого він може проінформувати про тебе.

Ейнштейн уже не так тремтів і швидко метляв хвостом.

— Якщо тебе шукають вчені з лабораторії — а так воно і є, бо ти — найважливіша лабораторна тварина в історії людства, — то вони вже повідомили всіх ветеринарів штату, еге ж? Кожного ветеринара… всі притулки… й агентства з ліцензування собак.

Ейнштейн знову несамовито заметляв хвостом, а тремтів уже менше.

Нора обійшла ліжко і зупинилася біля Трейвіса.

— Але золотисті ретривери — це одна із двох-трьох найпопулярніших пород. Ветеринари та чиновники, котрі видають свідоцтва для собак, постійно з ними стикаються. Якщо наш геній приховає свій інтелект і вдаватиме дурноголового песика…

— А він це добре вміє.

— …тоді вони не дізнаються, що це і є їхній утікач.

«Ні, дізнаються», — наполягав Ейнштейн.

Трейвіс запитав у ретривера:

— Що ти маєш на увазі? Ти хочеш сказати, що вони можуть якимось чином тебе розпізнати?

«Так».