— Ха!

Ейнштейн боязко зіщулився в кутку, опустив голову і затремтів.

Відчуття перемоги швидко минуло. Трейвіс збентежено стояв над собакою, бачачи, як тремтять його боки, а коли Ейнштейн тихо, майже беззвучно заскавчав від страху, Трейвіс, жаліючи і намагаючись заспокоїти ретривера, погладив його і сказав:

— Це ж для твого блага, ти ж знаєш. Краще не жартувати з такими речами, як чумка або сказ. Це не боляче, друже, присягаюся.

Пес не дивився на Трейвіса і не слухав його.

Погладжуючи Ейнштейна, Трейвіс відчув, що той тремтить так сильно, що, здавалося, ось-ось розсиплеться. Він уважно дивився на ретривера, розмірковуючи про все це, а тоді запитав:

— В лабораторії… тобі робили багато уколів? Тобі було боляче? Це через них ти боїшся вакцинації?

Ейнштейн продовжував вити.

Попри спротив, Трейвіс витягнув пса з кутка, щоб той міг помахати хвостом у відповідь. Відпустивши повідець, Трейвіс обома руками взяв Ейнштейна за голову і підняв її, щоби подивитися йому в очі.

— Тобі робили болючі уколи?

«Так».

— Тому ти так боїшся ветеринара?

Продовжуючи тремтіти, пес гавкнув один раз.

— Тобі робили болючі уколи, але ти їх не боїшся?

«Ні».

— Тоді чому ти так поводишся?

Ейнштейн лише витріщався на нього й у відчаї нестерпно вив.

Нора відкрила двері й заглянула у спальню.

— Ти вже одягнув на нього повідець? — За мить вона додала: — Фу! Що тут трапилося?

Продовжуючи тримати пса за голову і не відводячи від нього погляду, Трейвіс пояснив: