Колон вистрілив. 

Вони провели поглядами стрілу, що полетіла прямісінько до цілі. 

Ваймз і не біг, і не шкутильгав вологою бруківкою — йому не вистачало ані повітря, ані часу. Його ніяк не покидали думки, що все мало б бути по-іншому. Герой завжди з’являється в останню хвилину, але завжди вчасно. Та його «вчасно» було ще п’ять хвилин тому. 

І я ж — не герой. Я геть не у формі, і мені не завадило б хильнути чарку, а що я маю? Нещасних декілька доларів на місяць — і це без усіляких привілеїв? Героям так не платять. Героям дістаються королівства та принцеси, а ще герої регулярно тренуються, а коли усміхаються, то з їхніх зубів світло немов звуком злітає, дзиньк. Негідники. 

Очі заливав піт. Заряд адреналіну, на якому він вибіг з палацу, закінчився — і вимагав невідкладного підживлення. 

Він шкандиба, аж поки не зупинився перепочити, вхопився за стіну, аби не впасти, і хапав ротом повітря. А тоді побачив постаті, що стояли на краю даху. 

— О, ні! — подумав він. — Вони ж теж не герої! Вони що думають, що це якась гра? 

Шанс був один на мільйон. І хто ж сказав, що десь, серед мільйонів інших всесвітів, він міг не спрацювати? 

Таким полюбляли бавитись боги. Але у його величності Шансу, який іноді може обдурити й самих богів, було 999 999 виборців. 

У цьому всесвіті, наприклад, стріла відскочила від луски дракона та полетіла кудись у небуття. 

Колон лиш встиг роззявити рота, коли над ним пронісся загострений драконячий хвіст. 

— Вона… не влучила… — ледь промовив він. — Але ж це неможливо! — він витріщався червоними очима на інших двох. — Це ж був останній безнадійний шанс, один на мільйон! 

Дракон склав крила, заледве розвернув здоровенну тушу, принагідно розганяючи повітря, та приземлився на даху. 

Морква однією рукою вхопився за Ноббі, а другу поклав Колонові на плече.