— Зараз? Лежить у ліжку й виплакує очі.

— Господи.

— Але не переймайтеся через неї, Бредлі.

— Ох, не буду.

— Я хотів пояснити… Вона вже розповіла нам усе, і ми зрозуміли, що все це дрібниці, просто буря в склянці води, а вона погодилася з нами.

— Правда?

— Вона просить вас пробачити їй таку емоційну й нерозсудливу поведінку та цікавиться, чи не могли б ви на деякий час облишити спроби побачитися з нею.

— Арнольде, вона справді так сказала?

— Так.

Я схопив його за плечі й потягнув за собою на кілька кроків так, щоб сяйво ліхтаря освітило Арнольдове обличчя. Спочатку він смикався, а потім закляк у моїх обіймах.

— Арнольде, вона так сказала?

— Так.

Я відпустив його, і ми обидва інстинктивно повернулися в тінь. Арнольд дивився на мене скоса, обличчя його спотворилося від тривожних намірів і ґрунтовних прагнень. Це вже не було те рожеве розгніване вороже лице, що раніше. Це було суворе рішуче обличчя, яке нічого мені не казало.

— Бредлі, спробуйте повестися порядно. Якщо ви просто замовкнете й зникнете на якийсь час, усе просто минеться, і пізніше ви знову зможете бачитися, як у давні добрі часи. Ця нісенітниця ґрунтується на якихось двох зустрічах. Неможливо назавжди прив’язатися одне до одного за дві зустрічі! Усе це просто вигадки. Повертайтеся на землю. Те, що Джуліан страшенно спантеличена цією дурнуватою ситуацією…

— Спантеличена?

— Так, і найрозумніше для вас — зникнути. Пожалійте дитину. Дозвольте їй повернути свою гідність. Гідність дуже значуща для молодих дівчаток. Їй здається, наче вона осоромилася, так серйозно поставившись до цього, і стала посміховиськом. Якби ви тільки бачили її тепер: вона хихотить і червоніє, і їй шкода вас та соромно за себе. Тепер вона зрозуміла, якою дурницею було сприймати все всерйоз і влаштовувати із цього драму. Вона погоджується, що піддалася на лестощі та злегка втратила розум від такого зворушливого сюрпризу. Але, побачивши, що ми не радіємо, вона отямилася. Тепер вона розуміє, що все це — неможлива дурня, так, вона розуміє, у практичних питаннях вона розумна дівчинка. Напружте уяву й знатимете, як вона нині почувається! Вона не така дурненька, щоб вважати, що ви страждаєте від палкої пристрасті. Джуліан каже, що їй дуже прикро, і прохає, чи не могли б ви, якщо ваша ласка, на деякий час облишити спроби побачитися з нею. Буде краще влаштувати невеличку перерву. Правду кажучи, ми в усякому разі незабаром їдемо на канікули — післязавтра. Я вирішив відвезти її до Венеції. Вона завжди хотіла туди поїхати. Ми були в Римі та Флоренції, а там — ніколи, хоча вона про це мріяла. Тому ми збираємося винайняти там помешкання й залишимося, імовірно, до кінця літа. Джуліан страшенно схвильована. Гадаю, що зміна обстановки допоможе й моїй книжці. Такі справи. Мені надзвичайно шкода, що сьогодні по обіді я так завівся. Ви, мабуть, подумали, що я справжній ідіот. Сподіваюся, тепер ви більше на мене не сердитеся.