«Читати вголос? Морфій? А де ж це Міца?»

О жах! На гілляці висить чоловік, а поряд під деревом стоїть його жінка, побачила вона Франца, кинулася до нього з плачем та криком: «Ідіть скоріше сюди, переріжте мотузку. Він не хоче залишатися у своїй могилі, постійно вилазить на дерева, вішається і криво висить». — «Господи, та навіщо він це робить?» — «Мій Ернст довго хворів, йому ніхто не міг допомогти, а послати його кудись на лікування дохтори також не хотіли, казали, що він симулює. Тоді він пішов у підвал, прихопивши із собою цвях і молоток. Я чула, як він гатив там молотком, ще й подумала: що це він там робить, може загороду для кроликів збиває? Навіть втішилася, що він знайшов собі заняття, а то все без діла сидів та нудився. Уже й вечір, а його все нема і нема. Я злякалася. Куди ж це він дівся? Подивилася, чи ключ від підвалу на місці, а ключа нема. Тоді сусіди спустилися вниз подивитися, а потім викликали поліцію. Виявилося, що він забив здоровенного цвяха у стелю, а сам же був такий худющий; мабуть, хотів зробити все на совість. А ви що шукаєте, чоловіче добрий? Чого плачете? Також хочете накласти на себе руки?» — «Ні, у мене вбили наречену, а я не знаю, де вона лежить». — «А, то пошукайте он там, нові могили в тому кінці».

Упав Франц біля свіжої могили, уже знесилився плакати, тільки гризе землю: Міцо, що ж це таке, чому вони так з тобою вчинили, ти ж ні в чому не винна, Міцекен! Що мені тепер робити? Коли й мене нарешті зариють у такій самій могилі? Скільки я ще страждатиму на цім світі?

А потім він підводиться, хитаючись, ледь може встояти на ногах, врешті зміг опанувати себе й пішов геть поміж рядами могил.

Потім Франц Біберкопф, пан із штучною рукою, зупиняє машину, вона везе його до Баварської площі. Єва має з ним багато, багато, багато клопоту. Вона днями й ночами наглядає за ним. А він і не живе, і не вмирає. Герберт майже не з'являється.

Минуло ще кілька днів, Франц і Герберт полюють за Райнгольдом. То все Герберт затіяв, він озброївся до зубів і скрізь шастав, поклавши собі за всяку ціну зловити Райнгольда. Франц спершу не хотів, але потім пристав на цю ідею, то для нього останні «ліки» в цьому житті.

Фортецю повністю оточено, робляться останні вилазки, але то все лише позірні маневри

Незабаром листопад. Літо давно минуло. На всю осінь зарядили дощі. Далеко позаду ті тижні, коли на вулицях блаженно ряхтіло гаряче повітря, чоловіки ходили в легкому одязі, а жінки — заледве не в сорочках; тими днями Францова подружка Міца вдягала білу сукню та капелюшок — клош та якось поїхала у Фраєнвальде й більше не повернулася, то було влітку. В суді розглядають справу Берґмана, що є паразитом економічного життя, ще й паразитом безсовісним та суспільно небезпечним. Дирижабль «Граф Цеппелін» з'явився над Берліном за похмурої погоди, та коли о 2 годині 17 хвилин він залишав Фрідріхсгафен, небо було ясне і зоряне. Щоб обійти негоду, про яку повідомляли із Середньої Німеччини, повітряне судно взяло курс на Штуттґарт, а звідти через Дармштадт, Франкфурт-на-Майні, Тиссен, Кассель, Ратено — на Берлін. О 8:35 він пролетів над Науеном, о 8:45 — над Штаакеном. Близько 9 години цепелін з'явився над Берліном, попри дощову погоду, на дахи висипало багато глядачів, які захоплено вітали літальний апарат, що широкою дугою заходив у місто з північного сходу, о 9:45 в Штаакені було скинуто швартовий трос.