— І що ж воно означає?

— Поїздка на море, на пляж у вільний час. Годі, Семюелю, іди звідси зі своїми розіграшами.

— Цікаво, звідки ти знаєш це слово?

— Ти мені скажеш, до чого ведеш? Чого б це мені його не знати?

— А ти колись мала відпочинок, Лайзо?

— Ну, я...— Вона замовкла.

— За п’ятдесят років ти хоч раз мала відпочинок, ти, крихітна дурненька крапелька-дружина?

— Семюелю, будь ласка, іди з моєї кухні,— попросила вона з острахом.

Він витяг з кишені листа і розгорнув його.

— Це від Оллі. Вона хоче, щоб ми приїхали погостювати в Салінасі. Вони облаштували для нас кімнати нагорі. Вона хоче, щоб ми познайомилися з дітьми. Вона купила нам квитки на сезон Чатоква27. Біллі Санді вийде на двобій із Сатаною, а Браян28 виголосить свою промову «Розп’яття на золотому хресті». Я б хотів її почути. Це стара дурнувата промова, але кажуть, він так її читає, що просто серце розривається.

Лайза потерла ніс, замазавши його борошном.

— Це дуже дорого? — спитала вона схвильовано.

— Дорого? Оллі вже купила квитки. Це подарунок.

— Ми не можемо поїхати. Хто буде працювати на ранчо?

— Том. Та яка тут робота взимку?

— Йому буде самотньо.

— Можливо, до нього приїде Джордж, побуде тут, поки є перепелине полювання. Подивися, що тут у листі, Лайзо.

— А що це?

— Два квитки на потяг до Салінаса. Олів каже, що не залишає нам шляху для відступу.

— Їх можна здати і вислати їй гроші.