І Микола Семенович штовхнув таку запальну промову про битву за очищення Севастополя від фашистської мерзоти, яку тільки підказали йому товариш Сталін (через «Короткий курс історії ВКП(б)») та прекрасна уява, розбурхана передчуттям майбутньої випивки. Саме так – адже нову ювілейну медальку належало обмити… бо інакше не можна! Інакше – це неправильно. Тому від його запальної промови половина актової зали буквально ридала, а друга половина захоплено цокала язиками.

Розрада настала, тільки коли по завершенні урочистих зборів він дістався сюди – до своєї підсобки. Тут нарешті витягнув з портфеля й відкоркував півлітрову пляшку зубрівки, потім витягнув з шухляди столу чисту склянку, вкинув туди отриману зранку ювілейну медальку, залив міцною настоянкою, випив, зажував купленим по дорозі «блювотиком»[153] з капустою. Після цього почепив обмиту за всіма правилами медальку на належне місце в «іконостасі», додав ще зубрівки, потім ще і ще…

Микола Семенович не пам’ятав, як задрімав у темній підсобці. Шкода, що ця комашка його розбудила, як слід виспатися не дала! Бо після випитої досуха пляшки, закушеної єдиним «блювотиком», у нього жахливо «горіли труби». Е-е-ех-х-х, водички б зараз!..

– Я, Миколо Семеновичу, з п’ятого класу. У нас зараз ваш урок.

– А-а-а… прізвище твоє яке?

– Сивак.

– Ім’я?..

– Спартак.

– Ага… Так. Спартак, значицця… А знаєш, хто це був такий, га?

– Це був лідер повстання рабів у Давньоримській імперії в сімдесят четвертому – сімдесят першому роках до нашої ери.

– Кгм-м-м… Вірно. От тільки ти брешеш, що з п’ятого класу!

– І нічого я не брешу.

– Брешеш, комашко! Брех-х-х-ло т-ти! Повстання Спартака – це історія Давнього світу. Це ш-шос-стий клас, а четвертий-п’ятий – це «Оповідання з історії СРСР». Отож ти про Спартака ще не можеш знати.

– Чому це раптом не можу? Можу ще й як! Я «Спартака» Рафаелло Джованьйолі ще в другому класі прочитав.

– Ти?!

– Я.

– Цілий роман? У другому класі? От-так-кен-ної товв-вшин-ни? – вчитель показав двома пальцями, якої саме. – Та в другому класі знаєш що читають?! Казки про Колобка й Козу-дерезу. А «Спартак» – це ж роман!

– Ага, отакий завтовшки. І що з того?

– Що з того?! А те, що ти точно заливаєш, брех-х-х-ло.

– Нема чого мені більш робити, окрім як вчителю брехати.