– А ти сам перший почав!..

– Це ти почав через Лисого Бена! А ще й цей! – Йоська тицьнув пальцем на Артака.

– Це ви, гідроти, обидва почали! – заперечив той. – І не смійте обзивати його Лисим Беном, бо я вам!..

– Хто гідрот? Я гідрот? – забувши про присутність вчителя, Данька зацідив Артаку кулаком під дих.

– Чи я гідрот? – тепер його вдарив Йоська.

– Ану не лізь, я його сам урекаю! – тепер Данька стукнув Йоську.

– Це ти не лізь! Тобі що, ще раз в ніс дати? – не розгубився той.

– А нумо розбороніть їх! – гримнув Микола Семенович, щоб не допустити нового «боксерського раунду». Забіяк насилу відтягли один від одного, при цьому особливо старався Валерка Гайдамака. Як знавець маси секретних прийомчиків, що дозволяли санітарам контролювати навіть буйних божевільих, він тримав Йоську Гороховського, при цьому ще примудрявся вкидати свої «п’ять копійок»:

– Хлопці, справді припиніть, бо ви всі неправі. Коли ми жили у Ташкенті, у мене з місцевими узбеками ніколи не виникало таких сварок, як у вас зараз. Ви що, збрендили всі троє, чи що?

– Ах ти ж Гайдамака-срака! – горлав Йоська й намагався вдарити хлопця зігнутим ліктем у печінку, щоб вивільнитися з його захвату. Проте Валерка щоразу майстерно прогинався, уникаючи удару.

Коли всі нарешті заспокоїлися, то з’ясувалося наступне. За фактичної відсутності на уроці вчителя (всі чудово розуміли, що Микола Семенович напередодні Дня Перемоги весь робочий день проведе в підсобці сам на сам з пляшкою оковитої і що заважати йому не варто), кожен п’ятикласик займався своїми справами. Зокрема, Данька Красноштан та Йоська Гороховський окупували одне з підвіконь і грали на ньому в марки[158]. Конфлікт у гравців виник через марку з портретом Комітаса[159]: Данька вважав, що законно виграв її, однак Йоська заперечував, що при ударі долонею приятель нібито підчепив паперовий прямокутничок мізинцем.

Що Комітас є генієм вірменської музики, сперечальники не знали і знати не хотіли, отож проміж собою називали зображеного на марці «Лисим Беном». Оскільки оспорювання результатів розіграшу марки відбувалося на підвищених тонах, на сперечальників звернув увагу Артак Арзуманян. Второпавши, що «Лисий Бен» – це видатний вірменин, він негайно припинив викарябувати на кришці парти сакраментальну істину «ШКОЛА = ТЮРМА» і накинувся на однокласників мало не з кулаками. При цьому горлав, що якщо зображений на марці – це «Лисий Бен», то Данька – це тупорилий хохол, а Йоська – гнійний жид.

– Ах ти ж армяшка – джьопа дерев’яшка! – звився ображений у найкращих почуттях Йоська. Данька мовчки, без зайвих слів накинувся на кривдника з кулаками. Йоська відштовхнув його, прагнучи помститися за «гнійного жида»… У підсумку про гру в марки забули геть-чисто. Гравці побилися між собою, Артак же побився з ними обома, обороняючи честь генія всіх вірмен.