– То хто ж вам винен, що горілку ви пиріжком з капустою закушували? – підібгавши губи, хлопець кивнув на недоїдений пиріжок. – От коли я спирту випив, то…

– Ти-и-и? Спи-и-ир-ту-у-у? – у вчителя мимоволі очі на лоба полізли.

– Ну так, настоянки перегородок волоських горіхів[156]. Цілу столову ложку за раз. Вона на чистому медичному спирті робиться. Якщо шлунковий розлад – це мировий засіб! Мама цією настоянкою весь наш дім рятує, у разі чого. Всіх сусідів по нашому будинку, маю на увазі.

– Ох і розумна ж у тебе мама! – мугикнув Микола Семенович.

– Цей рецепт їй тітка Тая повідомила, – продовжив хлопець, – тільки її на Мінський масив відселили, а ми тут залишились, на Старому Подолі. Але я про закусь. Отож як мама давала мені столову ложку цієї настоянки випити, то закушував я її чорним хлібом з отаким шаром масла, а не пиріжком.

Спартак показав, який шар масла намастила мама на хліб, і продовжив:

– А ви б краще не з капустою пиріжка купили, а з «кошенятами».

– З м’ясом?

– З м’ясом, з м’ясом.

І хлопець простягнув вчителеві те, що тримав у другій руці – пиріжок:

– Ось, нате, їжте. Це я на додачу до мінералки купив, хоч ви й не замовляли пиріжок, а тільки «Миргородську».

– Н-ну, Спартаче, тобі за сьогоднішній урок заслужена «п’ятірка»! Тільки з водички та «блювотика» з м’ясом треба було починати, а не теревені мені всякі розводити… Наступного разу щоб так і робив. Ясно?!

– Тоді поставте і Мареку «п’ятірку» також.

– А з чого це раптом?! І хто він такий, Марек той?

– Марек Чмут, мій друг. Ми разом за водою бігали.

– Е-е-е, ні, так не годиться! – вчитель погрозив малому нахабі відстовбурченим пальцем з неохайно підчикриженим нігтем, пожовклим від тютюну дешевих цигарок. – Я або «п’ятірку» одному з вас поставлю, або двом по «напівп’ятірці» – «двійку з плюсом» на брата. Ну то як?..

– Тоді поставте «п’ятірку» лише Мареку, йому потрібніше.

– А ти чого ж собі не хочеш?

– А я вам будь-яку тему і без того розповім.

– Ах ти ж нахаба такий! Подивіться тільки на нього… Отак-от будь-яку?