Та оскільки Спартак працював за своєю власною програмою, свободи дій у нього було більше від інших. А тому Буйтур Всеволод і Ремка Богораз дуже чекали на його прихід. Дуже-дуже!.. Він це знав, але з невідомих причин вирішив трохи подражнити хлопців:

– Народе, а нумо погляньте, що мені до рук припливло!.. Як вам – вражає, хіба ні?!

Після чого помахав у повітрі кількома аркушами паперу від шкільного зошита «в лінієчку», списаними щільними лиловими рядками. Від такого видовища Буйтур Всеволод сердито загарчав, тоді як Ремка глибоко зітхнув, негарно вилаявся і мовив:

– Послухай-но, Спартаку, який вболіває за «Динамо»!.. Чи тебе щось чисто конкретно просили принести, чи не просили?..

– Просили, – широко посміхнувся новоприбулий.

– Ну, то про що ж тебе попросили? Причому попросили по-людськи, зваж на цю обставину…

– Півлітруху просили притаранити! – гримнув Буйтур Всеволод. – Бо пиво без горілки, сам розумієш – це гроші на вітер. А ти що приніс?! Що за папірцями ти перед нами хизуєшся?!

Так само променисто посміхаючись, Спартак широким театральним жестом кинув папірці собі на ліжко, потім повільно завів праву руку собі за спину, витягнув з-за брючного ременя велику пляшку модної горілки «Nemiroff Медова з перцем» та здійняв її над головою високо, на манер факелу, який тримає американська статуя Свободи:

– Ось вона, дивіться! Вже й пожартувати не можна…

– Стривай, це ж із перчиком, – здивувався Ремка.

– І що з того?

– А під пивасик як же?! Пиво з перцем… м-м-м!..

– А я саме гірку полюбляю. Зараз скуштуєш, то й казатимеш потім.

– Ну, Спартаку, ти ж і збоченець! А ззовні й не скажеш…

– Я такий, яким уродився.

– Ну гаразд, годі вже вам, годі! – перервав сперечальників Буйтур Всеволод. – Давайте повечеряємо нарешті, бо намоталися сьогодні знатно. Я особисто зголоднів, як вовк. Не знаю, як ви…

– Як боярин Тугар Вовк із «Захара Беркута»! – пожартував Спартак.

Ремка відгукнувся в тому сенсі, що так, усі зголодніли. Отож на кімнатному столику швиденько розставили принесену Спартаком гірку медовуху з перцем «Nemiroff», виклали кожен свій «тормозок» та наїдки, що їх вдалося прикупити по дорозі. А на завершення додали основні здобутки дня нинішнього – по парі пляшок пива кожен: по одній літровій пляшці «Охтирського Світлого» і ще по одній літровій – «Охтирського Гусарського». Після коротенької наради вирішили випити світлого пивасика на вечерю, а пляшки «Гусарського» все ж таки не відкорковувати, а привезти кожен в свою редакцію – щоб і їхні співробітники також оцінили хмільну продукцію тутешнього пивзаводу…