– Якщо ти не проти – я подумаю. Можливо, щось і підкажу, – сказав на це Спартак. На відміну від Ремки, історії пані «Стефи» і Ждана Костіва його явно зацікавили.

Далі слово надали PR-менеджеру УАБО – Спартак розповів, як під час роботи в газеті «Селянин» його відрядили до Миронівки на відкриття першої черги модерного сільськогосподарського комплексу, збудованого міжнародною компанією «Київ-Атлантик-Україна». На відкриття прибув посол США Вільям Ґрін Міллер[80], отож, дочекавшись, коли на фуршеті всі як слід «накатили», Спартак спромігся підійти з диктофоном у руках до пана Міллера раніше від його тілоохоронців – через що останні мало не пристрелили журналіста. Коли ж бодігарди спробували м’яко відтіснити нахабу від охоронюваної персони, нагримав, щоб не заважали брати інтерв’ю. Чим ввів бодігардів у ступор.

– Заливаєш, – знов не повірив Ремка.

– О-о-о, ти Спартака не знаєш! Він може, – махнув рукою Буйтур Всеволод. І розповів, як, перебуваючи на брифінгу в ЦВК, «цей нахаба» висмикнув останній прес-реліз з-під носа у самого Гонгадзе. Спартак же додав, що після його самовільного підходу до Вільяма Ґріна Міллера наступної ж ночі додому до головреда газети «Селянин» Зореслава Бурбели зателефонували з СБУ і дуже ввічливо попросили пояснити своєму співробітникові, відрядженному до Миронівки, щоб він не порушував систему охорони VIP-персон, особливо іноземних дипломатів, якщо йому дороге здоров’я і навіть цілісність власної макітри на плечах…

Тепер настала черга Ремки, й він повідав, як кілька місяців тому записував для Діпропетровського телебачення ексклюзивне інтерв’ю заступника Генінспектора Генеральної військової інспекції при Президентові України з питань авіації і космонавтики Леоніда Каденюка, коли той приїжджав у справах на «Південмаш».

– Ех, і поталанило ж тобі із самим Каденюком зустрітися! Якби мені подібний шанс випав, я б тоді!..

– А якби мені випав шанс підійти до американського посла раніше від його бодігардів – я б тоді!.. – передражнив його Ремка і засміявся разом з Буйтуром Всеволодом. Потім додав: – Гаразд, не ображайся, я ж по-доброму. Ми тут всі троє по-доброму, бо всі свої…

– Авжеж, усе по-доброму, – кивнув Спартак. – Ти загалом не такий зарозумілий, як багато хто з телевізійників. Хороший ти хлопець… Хоча така профсія, як «хороший хлопець», нібито існувала тільки в переліку професій шпигунів американського ЦРУ.

Знов трохи посміялися, тоді Ремка пояснив:

– Та я майже такий самий, як і ти! Теж колишній вчений. Тільки твоя наука називалася «зварюванням»…