– А я – прес-секретар Мінвуглепрому, заступник начальника інформаційно-аналітичного управління. Отож особисто міністр і попросив особисто мене, щоб особисто я допоміг по-людськи відредагувати фінальну угоду між дирекцією холдингу «Краснодонвугілля» і страйкарями.

– Синочку, та я тебе зараз навчу, як це робиться, – миттєво пожвавилася мама Гатя. – Це треба взяти будь-яку попередню угоду…

– Мамо-о-о!.. – скрушно зітхнув Спартак.

– Не переривай матір, коли вона з тобою розмовляє!.. Отож береться будь-яка попередня угода за будь-який попередній рік – це називається «коза». В ту угоду підставляються ті дані, що потрібні на сьогодні, все редагується – і готово! І ти можеш прийти додому вечеряти.

– Мамо-о-о!..

– Та й загалом, це не твої обов’язки. От скажи їм, хай самі це роблять, а ти йди додому. Мабуть, є там кому угоди писати. Чи ти вважаєш, що твоя мама дурна і темна, що вона в житті нічого не тямить?! То ти про мене поганої думки, синку! А я тобі вечерю, між іншим, в шерстяний плед закутала, щоб вона теплою була, коли ти прийдеш…

– Мамо! – знов не стримавшись, гримнув Спартак. І коли мама Гатя розгублено замовкла, мовив: – По-перше, це мої виробничі відносини, і ти в них не суйся, будь ласка.

– Мама тобі поганого не порадить…

– Мамо-о-о!.. По-друге, не забувай, що я не просто прес-секретар. Я ж письменник все ж таки! В цьому вже всі, здається, переконалися…

– Ой, Спарику, до чого ж прекрасну книжечку ти написав! – негайно підхопила улюблену тему мама Гатя. – І треба ж такому статися, щоб ти дослівно мою розповідь про Куренівську трагедію в книжечку свою вставив, хоч я тобі все це ще малому розповідала… Я читаю, перечитую і аж плачу!.. І всі, хто читає – всі плачуть!.. Ой, до чого ж ти талановитий… А стиль письма у тебе – як у Паустовського. Принаймні не гірший.

– Ті, хто запросив мене прес-секретарем до Мінвуглепрому – вони читали також. А ще буквально вчора… Я тобі просто казати не хотів.

– Про що, синочку?!

– Мені телефонували з продюсерської агенції «Зелений Пес», просили зайти до них наприкінці наступного тижня.

– А що то за продюсерська агенція така?..

– Пам’ятаєш мій роман «Двоє в чужому домі»?

– Це який саме?.. Нагадай, будь ласка.

– Про вампірів і про крадіїв. Пародія на типове американське кіно.

– Ой, синочку, та ну їх, вампірів тих! Я їх боюся… Та й кіно американці знімати не вміють. Куди їм хоча б до наших фільмів про війну!..

– Ну гаразд, це неважливо, зрештою. А важливо те, що продюсерська агенція «Зелений Пес» влаштувала перший Всеукраїнський конкурс гостросюжетного роману «Золотий Бабай». Отож на цей конкурс я свій вампірський роман про крадіїв і відправив.