На ретельну роботу з чернеткою він витратив наступні 35 хвилин, потім роздрукував усе набіло й відпустив делегацію. За ніч таких відвідин було ще троє – це, в принципі, вкладалося в максималістичний варіант роботи. Щоправда, близько 2:00 праця мало не зупинилася, бо у Спартака скінчилися запаси кави. Добре, що за особистим дорученням Миколи Сафоновича хтось із чергових співробітників розташованого в підвалі ІОЦ поділився запасами!.. Оскільки ж останні перепічки на той час були з’їдені – невеличкий перекус усім забезпечив директор холдингу Красуцький.

– А от гірничим профспілкам в даному разі – величезний «мінус»! – жартома обурився Спартак. – Рудольфе Савовичу, невже ваша профспілка настільки зубожіла, що у вас немає ані кави, ані «тормозків»?.. Погано.

– А звідки це все у нас візьметься, коли керівництво холдингу нашим людям колосальні суми по зарплатні заборгувало?! – так само жартома відбивався Турянський. – Отож нехай хоча б нагодує всіх нас…

В підсумку, вже близько 4:00 ранку прес-секретареві повідомили, що особисто міністр Борис Борисович Тулумбасов просив висловити йому усну подяку за участь в опрацюванні фінального тексту угоди, який нарешті задовольнив обидві сторони конфлікту. Чекати на міністерську «розвозку» Спартак не став, додому вирішив прогулятися пішки. Дистанцію від виходу з міністерської будівлі до дверей рідної квартири він долав рівно за 35 хвилин, а пройтися порожніми київськими вулицями, з яких вивітрилися всі вихлопні гази від незліченних автівок – та це ж суцільне задоволення!..

Двері квартири відчиняв якомога тихіше – і все одно в коридор визирнула сонна мама Гатя, яка пробурмотіла незадоволено:

– Ну, нарешті!.. Слава Богу, почув Він мої молитви!..

Поспати вдалося буквально дві з половиною години, далі були підйом і збори на роботу.

– А може б, тобі відгул дали на сьогодні відіспатися?.. – незадоволено пробурмотіла мама, готуючи синові завтрак.

– Відгул?! Ага, канєшна!.. Наздоженуть і ще дадуть, – пожартував Спартак, поспіхом ковтаючи яєшню. – Страйк офіційно ще на завершився. Те, що документ напрацювали – це ще півсправи… Ніхто ж не може сказати, що там сьогодні станеться?!

Тато Андрій, який мовчки вислухав усе це, недобре лайнувся, махнув рукою і пішов у свою кімнату…

Неврологічне відділення Жовтневої лікарні[86], Київ, 2 квітня 1999 року

Неврологічне відділення Жовтневої лікарні[86], Київ, 2 квітня 1999 року

Того фатального ранку 2 квітня, що настав слідом за майже безсонною ніччю, Спартак сказав мамі Гаті чисту правду – немовби у воду дивився. Напророчив?.. Як знати, як знати!..