– Хіба це тобі серйозно заважало?

– Можеш не вірити, але таки заважало. І щоб було легше, я придумав навіть, що загиблий журналіст буде в чомусь схожим на Гонгадзе. Це мій добрий знайомий, він навчав мене працювати в журналістиці після того, як ми познайомилися в Центрвиборчкомі.

– Отже, тебе жанр не влаштовував… Це все?

– Ні. Остання причина: нас із Кузьмою Олежченком виперли з «МосЕкспо». При цьому ні я, ані він не розуміємо, чому після двох успішних книжок видавництво категорично відмовилося від третьої?! На цьому ґрунті ми навіть посварилися з Кузею – бо він чомусь обвинувачує в провалі мене. Каже, нібито має якусь інсайдерську інформацію з «МосЕкспо».

– Отже, такою є остання причина?..

– Так, я хотів би й надалі видаватися в Москві! І Кузя хотів би.

– А чому не в Києві?..

– Бо українські видавці кажуть: «Ідіть зі своїми рукописами в Росію, бо ми видаємо або “шістдесятників”, або довідкову літературу й підручники. А ви молоді й сучасні, до вас черга ще не дійшла». І от нас викинули з «МосЕкспо»… Звісно ж, через це я впав у депресію.

– Впав у депресію – і ЗАПІЗНИВСЯ! А якщо митець не впорається з покладеним на нього завданням… Знаєш, що тоді стається з митцем?!

– То що ж?..

Переляку Спартак не відчував – тільки певну напругу, від якої прозоро-золотаве повітря заяскравіло міріадами крихітних блискавок.

– Побачиш, – в голосі Багряного Янгола з’явилася втома: – Тільки не надумай тікати. У тебе під носом зараз зріє наочний приклад того, що стається з митцем, який тікає від своєї долі.

– Що за приклад?!

– Кажуть же тобі: побачиш… Втім, навіть після епічного провалу всім дається другий шанс. Дадуть шанс виправитися й тобі. Тільки дивись, не схиб і цього разу! Бо то вже занадто.

– Але якщо мій детектив про загиблого журналіста настільки важливий… Я на все плюну й таки напишу його! І хай це не фантастика…

– Кажуть же одному упертюху: все – ТИ ЗАПІЗНИВСЯ! Тепер роби що хочеш, все одно не встигнеш. А втім… Щоб заробити на життя, тобі дана прекрасна посада. Москва для тебе закрита – спробуй пробитися в Києві.

– Ага, легко сказати!.. Мене ж миттєво в боягузи запишуть.

– У тебе вже є досвід, тому проривайся!

Після цих слів Багряного Янгола брошурка «Апокаліпсис по-київськи» на його долоні спалахнула дивним, небаченим ніколи ЧОРНИМ полум’ям і розсипалася золотою курявою. Довколишній золотавий світ здригнувся…

* * *