Вона знову береться до ножа, приміряючись. Ревище Аслана б'є мені в вуха:

— Так, о Боже, так, я скажу! Благаю, не треба, не роби цього!

Він схлипує й тремтить, ногами стікає сеча і заходить у рани — мабуть, з нього вже досить. У тортурах головне — психологічний тиск. Біль має поєднуватися з жахом і приниженням, тому навіть спогад про це ламає життя назавжди. Мені його не шкода. Він міг би лишитись у Грузії й вирощувати виноград, а натомість приїхав до України й чинив тут неподобства на правах господаря. Ото вже правда: пусти свиню за стіл, а вона й ноги на стіл.

— Якщо ти збрешеш, я повернусь і завершу процес. І дістану тебе так само легко, як і сьогодні, розумієш?

— Ні, ні, благаю, я скажу, справді, скажу…

Мені хочеться пити, я втомлена й брудна, а Керстін зараз збожеволіє від огиди. Та нам потрібна інформація. І він розказує, гикаючи і схлипуючи, а в мені закипає лють.

Перед тим як він знепритомнів, його знудило.

21

21

— Ти зараз протреш у собі дірку.

Вона стоїть під струменями душу вже годину і ніяк не задовольниться, шкіра її жахливо почервоніла від тертя й гарячої води.

— Дай мені спокій.

Вона знову вичавлює на губку гель для душу, який ми кілька годин тому купили в супермаркеті. Якщо так піде й далі, то мені, вочевидь, доведеться митися милом. Я нічого не маю проти мила, та з якої речі?! Гель купувався на двох. Добре, хоч шампунь купили двох різних типів… Гаразд, не хочеш по-доброму — буде по-моєму.

— Не лізь до мене, збоченко!

— Я теж хочу помитися.

— Я ще не скінчила.

— Ти вже змила з себе навіть власну шкіру. Геть звідси.

— Навіть не думай. Той тип оббризкав мене своєю кров’ю, а ще раніше — торкався мене своїми брудними лапами і навіть кілька разів намагався поцілувати, уявляєш? У нього можуть бути…

— Проказа, чума й атипова пневмонія. СНІД, сифіліс, короста й педикульоз. Лишай, грибок на руках і ногах і карієс. Глисти, чорна віспа, пропасниця Ебола та блохи. Це я вже зрозуміла. Та ти даремно турбуєшся, зараза до зарази не пристає.

— Кістлява намахана сучко!