— Засобе, ти…

— Ти мене чула. Це Асланові покидьки. Тікайте обидві.

Керстін хапає сумку, що темніє під столом, і тягне мене до кімнати. Та я не хочу нікуди йти. Ніж блиснув у її руці — хтось важко впав на підлогу. Ще один ніж — кров хлюпає на світлий килим, потім падає друге тіло. З кухні чути постріли, потім там западає тиша. Я вириваюсь і йду туди. Хтось ізнадвору поливає вікна роєм куль, строчить автомат, летять скалки й тиньк. Засіб лежить під столом, підпливаючи кров'ю. Але він іще живий, я тягну його до дверей.

— Торі, обережно!

Хтось вискакує мені напереріз, та мій ніж угрузає в тіло — все, жарти скінчилися. Мені все це набридло, хто не сховався, я не винна.

— Торі, сюди!

Вони в темряві, та я бачу їх. Як і кілька машин за рогом — іще крок, іще. Густі кущі бузку та вишняк закривають нас, але Засіб тяжко стогне, бо я волочу його досить безцеремонно. Ось машина, Керстін стріляє в якусь постать, потім у водія — як у тирі, всі вони такі яскраві на фоні темряви, та я не можу ними займатися, бо Засіб спливе кров'ю. Машина рвучко стартує, Керстін чудовий водій, та все одно заднє скло розлетілося — вже котрийсь поцілив. Хлопці настроєні серйозно. Керстін уже вирвалась за місто й рулює по шосе.

— Треба зупинитися.

— Ми не можемо.

— Треба зупинитись, інакше твій друг помре.

— Якщо ми зупинимось, то помремо всі. Куди веде ця дорога?

— Або я знаю… До якогось села.

Вона гасить фари і звертає на путівець. Машину підкидає, Засіб стогне, потім затихає. Та він живий, я спинила кров. Машина в'їжджає в село, мчить вулицею — темно, порожньо, навіть собаки мовчать.

— Керстін, нам треба десь зупинитися.

— Зараз.

Вона гальмує перед якоюсь будівлею.

— Давай, вивантажуй його.

Вона підбігає до дверей і прочиняє їх. Якась метушня, чийсь крик — і все затихло. Я тягну пораненого всередину. Як вдало! Це фельдшерський пункт. Як вона його знайшла? Потім запитаю.

— Допоможи мені.

Вона бере Засоба за ноги, і ми вкладаємо його на кушетку. Керстін завішує вікна якимись ковдрами і вмикає світло, а я зриваю з пораненого одяг. Я вже бачу, що справи погані. Куля засіла в його легенях — досить високо, пробивши ключицю.