— Ти теж там працюєш? Він — твій директор? Хороший пацан.

— Ні...

— Нехороший?

— Хо...роший... Але...

— Але що?

— Він не мій... директор...

— А що ж ти за один?

— Я — автор...

— Автор чого?

— Просто автор.

Кент нализався. Він ледве тримався на ногах.

— Бидло... твердий кулак... інакше... — його язик обертався, авторові кортіло базікати.

Старий, це ти мені розказуєш?

І раптом його понесло:

— Як... я... люблю... вас... гуцулів...

— Я не гуцул, чудак.

— ...як... рідну... неньку...

— А батю?

— Батю? Мій батя... був... наці... Наці... Знаєш... хто... такий... наці?.. Нацист.

— Знаю. Мій старий таким, як твій батя, тельбухи випускав.