— Це провокація.

— Що ви маєте на увазі? — вони наїжачилися.

— Мене підставили. Мене зумисне підставили, — докинув я. І в цій підставі вони брали участь. Їм була відведена роль тих, хто бере на гарячому. Вони були всього-на-всього інструментом.

— Ваші спільнички.

Вони подивилися на мене з ноткою жалю і зневаги. Їм не конче хотілось цим займатися, однак професійний азарт і нагода вислужитися здобули гору.

— Я не знаю, про що ви говорите.

— Про автомобіль. Ви ж не будете заперечувати, що його нафаршували?

Я кивнув.

— От і добре.

— Я не маю до цього ніякого стосунку.

— Ви хочете сказати, що це відбулося без Вашого відома?

— Я вже пояснив вам.

— І як ви це уявляєте?

— Звідки мені знати?!

— Ну не ми ж вам підлаштували...

А таки підлаштували. Хоча, звісно, не вони. До них я не мав претензій. У мене поготів не буває претензій. Не я до них причепився.

— Це дискредитація мене.

— Можливо.

— Це все зроблено зумисне.

— І ви ні про що не здогадувались...