Я написав їй у приват, проте симпомпотка не відгукнулася. Можливо, повідомлення осіло в спамі; або ж я її більше не цікавив; не виключено, що вона взагалі не пригадувала мене, якому завдячувала дебют.

До нових спроб я не вдавався. Я написав їй просто так, знічевʼя. Мабуть, поволі старів.

Я був її першим редакційним завданням.

Вона виконала його на відмінно.

Завантаж своє фото з улюбленим пивом і виграй навколосвітній круїз для себе і найдорожчої тобі людини.

З улюбленим пивом без проблем.

Навколосвітній круїз відкладається.

Ця не остання.

Будуть іще нагоди.

Навколосвітні круїзи скоро вийдуть з моди, їх замінять — якщо щось вціліє, міжпланетні. Бунґало на краю універсуму. І квиток лише в один бік.

Останнього разу поранило двох школярів. І вчительку. Юну дівчину, яка на дозвіллі від основного ремесла перевʼязувала рани і влаштовувала лікнеп. Всі ми недоучки. Ми в неоплатному боргу перед нею. На таких тримається світ.

Гуртик учнів, які прийшли провести улюблену вчительку, спостерігає, як машина зникає в ніч; вони помітно розгублені. Війна робить чотирнадцятирічних дітей передчасно дорослими, яким відомо те, чого не знають їхні однолітки деінде; чого краще не знати. Є знання, які не збагачують. Більшість того, що нам відомо, ні на що не придатне.

Вони не втрачають витримки, коли починається обстріл, й розкисли, коли наздогнало їхню наставницю. Їхні однокашники відбулись подряпинами й переляком. Війна відбирає дитинство. Їх ніхто не запитав, чи хотіли вони цього. Чи хотів цього хтось із тих, котрі тут живуть. Мир приходить у снах, він перетворився на щось віддалене і недосяжне.

Мене не покидає впевненість, що дівчина неодмінно повернеться. Вона з тих, хто легко не здається. Вона боролася за життя інших, тепер їй доведеться позмагатися за своє.

Більшості вікон у школі немає, а на носі зима. Школа — улюблена мішень. Війна — тир, ти не чуєш зойків тих, в кого влучаєш. Коли починається обстріл, учні й учителі спускаються в льох. Хто не витримав, давно виїхав. Людина має право між життям і смертю обрати життя. Це правильний вибір.

Половина оцінок в моєму атестаті куплені.

На щось більше я не претендував.

Угорщина — країна в Центральній Європі з населенням близько десяти мільйонів осіб. Столицею держави є місто Будапешт. Державна мова — угорська. Унітарна держава, парламентська республіка. Більшість вірян католики. Валюта — угорський форинт.

Я залишаю Будапешт осторонь, проскакую Секешвегервар, Сьофок і Кестелі — на губах гаряч перцю, кулінарний цілунок власниці придорожньої корчми між Ніредьгазою і Дебреценом. Перед кордоном звертаю на заправку. Рештки форинтів витрачаю на магніт із зображенням замку мадярського князя, приліплю його, коли вернуся, на холодильник.