— Я не отримував повістки.

— Ти хочеш сказати, що йдеш добровольцем?

Саме це я хотів сказати.

Він чекає, щоб я запевнив, що це жарт.

— Це не жарт.

Якусь мить складно обмірковує почуте, його чоло морщиться.

— Ти зʼїхав з глузду.

Я нічого не відповідаю.

— Це забава для раґулів, хай вони йдуть.

— Тоді я, напевно, раґуль.

— Раджу тобі піти і добре проспатися.

— Я проспався.

В мене відчуття, наче я спав усі ці роки. Наче щойно зараз прокинувся.

— Ти обираєш не той бік.

— Що ти маєш на увазі?

— Добре поміркуй.

— Є два боки, розділені лінією фронту.

— Помиляєшся. Ніколи б не подумав, що ти такий наївний. Є ті, хто гине, вони по обидва твої боки, між ними немає різниці, хіба наліпки на уніформі. І ті, хто процвітає. До речі, війна непогана нагода заробити, поле для креативу. І ми могли б у цьому плані щось зметикувати, поки інші не наклали лапу. Ось де пролягає справжня межа.

— У тебе цинічний підхід.

— Тверезий.