Впевненість приходить із великим запізненням. Нічого не змінилося б, якби не поштовх, що його дав лист. Нічого й не змінилося — тривалий час усе було, як завжди, і лише всередині відбувалося щось, чому я довго не надавав особливого значення. Я жив тим самим ненапружливим плином, що й передше. Я був ловцем, якому риба успіху пливла в руки, й усі, хто знав батька, стверджували, що це в мене від нього.

Чи знав батько про мої стосунки з Мирославою? Він не втручався в моє життя, достеменно знаючи, що я рухаюся проторованою ним колією; не цікавився моїми сердечними справами, переконаний, що на все свій час і я прекрасно дам собі раду, а коли щось підказував, то подавав це так, ніби я роблю самостійний вибір.

Хоч як намагався, я не міг знайти жодної нитки, яка вела б від Мирослави до батька; нічого, що вказувало б, що йому відомо про наші стосунки. Мені хотілося думати, що батько пішов на той світ у невіданні. Він дбав про мене, він завжди дбав тільки про нас, про наш з братом добробут — нічого, чого не зичать своїм дітям батьки. Я починав розуміти його, але й себе також.

Діалог, що відбувся між ним і мною, зненацька постав у всій виразності:

— Ти летиш у Париж!

Він повідомив це підбадьорливим, заохочувальним й одночасно безапеляційним тоном, в його погляді не було й тіні двозначності, а очі випромінювали батьківське тепло.

Побачивши мою розгубленість, якої, схоже, сподівався, він додав — напівурочисто, напівзмовницьки:

— Ти переміг в олімпіаді знавців французької мови й культури.

— Я? — я все ще не міг прийти до тями.

— Ти, авжеж, — він поплескав мене по плечі.

Поволі дар мови повертався до мене:

— Ти жартуєш.

— Ні, не жартую.

— Але ж... але я не брав участі ні в якій олімпіаді...

— Як не брав? — батько вирішив розіграти мене.

— А так. І ти знаєш це.

— Хіба ти не ходиш на французьку?

— Ходжу! Хочеш почути, коли я востаннє там був?

Батько знизав плечима, ледь поморщившись.

— На заліку. Прочитавши моє прізвище, викладач поставив «зараховано», навіть не подивившись на мене. Я приходжу на французьку двічі на рік — в кінці першого семестру, а потім другого.