Життя раптом постало у вигляді пісочниці, де я зводив усі ці роки замок, й ось він, який ще трохи і був би готовий, розсипався. Мені захотілось вижлуктити все пиво, яке я привіз з гуртівні, все пиво світу з усіх броварень, де його варять упродовж сторіч. Я хотів зникнути, розчинитися, перестати існувати. Я знав, що коли прокинуся, все знову буде гаразд.

Раптом я все пригадую.

— Я не вірю, батьку, що ти міг зробити це.

Я бачу його усміх, той самий, що й за життя, невинно-хлопʼячий вираз.

— Навіщо?

— Для твого блага. Лідія — вигідніша партія.

— Хто така Лідія?

— Доця начальника обласного відділу віз і реєстрацій. Її батько посприяв нам з твоїм закордонним паспортом. Паспорт не так легко було отримати, як і дозвіл на виїзд. Ти ж памʼятаєш ту неділю, коли вони приходили до нас?

— Але ж, батьку...

— Що?

— Дай мені відповідь: коли ти зробив мене найкращим знавцем французької, ти знав, що перемогу здобула Мирослава?

— Ні. Лист надійшов опісля. Ти ж бачив штемпель на конверті?

Невинний усміх ще довго не сходить з його лиця.

І розсотується разом з ним.

«Ya_sonechko». Я впізнав її швидше, ніж звернув увагу на підпис. Два слова, що розірвали нарив усередині, сяк-так зарубцьований по тому, як я натрапив на призначений для мене лист. Я відчув гострий біль, мов від механічного поранення.

Це сталося в Австрії, в готелі «Амбасадор». В «Імперіалі» неподалік полюбляв зупинятися один із приятелів мого батька, проте мені не хотілося опинитися з ним під одним дахом. «Вас запрошує країна Моцарта, Фройда і Гітлера». Про Гітлера рекламний проспект скромно промовчав. Каламутна країна, депресивна столиця, насуплені і непривітні люди, тут навіть туристи втомлені та понурі.

Жодної жінки, з якою закортіло б затишно провести ніч. Я повернувся в готель сам. Піднявшись у номер, дістав планшет, на той час останній крик галузі. В прочинене вікно долинала російська, рідше німецька і китайська. А може, японська.

Компанія, що утримувала сайт, підчіплюючи його до інших, пропонувала широкий спектр послуг — жінок, чоловіків, ґеїв, лесбійок, трансґендерів, поодинці, парами, оптом і вроздріб. Попит породжує пропозицію, і тільки мій батько вважав навпаки:

— Справжній бізнесмен той, — хто вміє на рівному місці створити попит. Запропонувати щось, від чого не зможуть відмовитися. Що хапатимуть тисячі, сотні тисяч, мільйони людей у святій вірі, що ось саме те, чого їм завжди бракувало; воно зробить їх нарешті щасливими. Але це вже завдання для вас, молодих. Я для цього застарий.

Між сандрами, наталями, ліліанами і ще як вони там називали себе Мирослава була єдиною, хто не обрав вигаданого імʼя, а ті два слова.