— Ваша іграшка...

Вони байдуже проминули його, а він наче закляк.

Зі спини плюшевого ведмедика стирчав ключ. Він підняв і довго тримав забавку в пальцях, потім завів та обережно поставив на асфальт.

Ведмедик зачимчикував куцими кроками, а тоді раптом зупинився і, недовиконавши останній рух, застиг.

Ці вулиці знав, як свою пʼятірню. Каштани росли двома рядами до перехрестя, що нагадувало складанку з чотирьох частин, на одній з яких розташовувалася школа.

Тут усе для нього знайоме. Міг пройти із заплющеними очима. Він покрутив кран вмонтованого в стіну умивальника. Той самий, мов маленький пропелер, шматок металу, прикручений шурупкою. Звідси коридор вів до фізкультурної зали.

До стіни ліворуч від входу приладнано тренувальні драбини, до горішніх щаблів кріпилося металеве пристосування для гімнастичних вправ. Вхопився руками за поперечку й повис над підлогою. А тоді заходився підтягуватись. Раз, два, три. Перевів подих, відтак продовжив, довівши до дванадцяти, вже без перерв.

Коли зістрибнув, вона стояла біля стіни і дивилася на нього.

— Аліна?

Він рушив назустріч її перекошеному усміхові, доки вперся в стіну. Долоні безпорадно нипали по холодній вологій побілці. Цього разу помилки не було. Вона стояла, де зараз він. Він загамселив щосили кулаками, неспроможний спинитися.

Надворі знову побачив її, яка наче заманювала його. Рвонув навперейми і встиг помітити, як вона розчинилася в дверях навчального корпусу. Перестрибуючи через сходини, спустився навздогін. Широка темна пройма, він рвучко пірнув у підземʼя.

Вона лежала на довгому столі, який тримали грубі залізні опори. Колись тут розміщувалась майстерня.

На його чолі виступив холодний піт. Він застромив до рота цигарку і кресонув сірником. Тіло перед ним було жахливо понівечене. В кутку перекошених губ запеклася кров. Чорна змійка збігала на крейдяну шию. Він хотів стерти її, проте чорнота обпекла йому пальці.

— Аліно... Що вони зробили з тобою...

Відчувши на собі погляд, він обернувся. Аліна стояла коло стіни і дивилась на нього холодними очима.

Тоді він усе збагнув.

— Це не я, — Аліна прочитала його думки.

Але він знав, що це вона.

Вони дивились одне на одного.

— Навіщо ти це зробила?