– Мамо… а раптом це правда? – із сумнівом в голосі питав Валерка.

Гелена Сергіївна поглянула на сина здивовано і тихо мовила:

– Синку, чи добре ти подумав, про що кажеш?.. Зрозумій, на відміну від казок, у житті чудес не буває, тут усе підпорядковано певним законам і правилам. Це у нас уряд не відповідає перед народом, отож вони і впливають на уми людей через «ящик»… Але ж ти фаховий інженер, ти ж мусиш зрозуміти!.. Дивуюсь я тобі, синку, чесне слово!..

Мама кивнула на вимкнений телевізор.

– Отож і віщають безкарно явну нісенітницю, вкладаючи у свідомість співгромадян уявну надію на щасливе майбутнє. Але ж так званий «мирний атом» далеко не такий уже й безпечний!.. І перш ніж будувати атомну станцію в якійсь сотні кілометрів від республіканської столиці, відповідальні особи мали би продумати систему захисту населення від можливої аварії.

Але ж головний жах Чорнобильської трагедії не просто в руйнівному вибуху і страшній пожежі, в якій були понівечені й загинули працівники станції та ліквідатори. Суть лиха в тому, що зруйнований генератор АЕС вивільнив страшну болісну смерть, що вражатиме не одне покоління жителів не тільки нашої країни, але й планети в цілому! Це смерть від небезпечного невидимого ворога, породженого «мирним атомом», – радіації. Саме вона ще довго і монотонно вбиватиме все живе!.. Радіацію дуже складно виявити, бо вона не має ні смаку, ні кольору, ані запаху. Але вона здатна за лічені миті змінити формулу крові просто на очах лаборанта, перетворюючи здоровий життєздатний організм на купу неживого м’яса, що розкладається.

А керманичі країни замість того, щоб кинути всі сили на усунення причини радіоактивного зараження і захист людей від цієї біди, переписують довідники так, щоб небезпечні норми стали прийнятними! Вони не забезпечують населення лічильниками Гейгера, щоб люди перебували в невіданні, та ще й запускають брехливу інформацію про повернення жителів Славутича, тільки б усіх заспокоїти. При такому ставленні ми і наші нащадки ще довго хворітимемо й вмиратимемо від наслідків Чорнобиля. Якби уряд Японії не боровся з наслідками атомного бомбардування, японці б до початку третього тисячоліття виродилися б і вимерли. Не можна приховувати, не можна брехати!.. Треба визнати помилки, треба боротися за майбутнє!..

Валерка слухав матір, при цьому у нього в голові несподівано запаморочилося від страшної і важкої правди, від якої не втечеш, не сховаєшся! Бо правда ця наздожене твою свідомість і чи то знищить, чи то змусить працювати – звісно, якщо прокинеться совість. Але совість, на жаль, прокидається не у всіх, далеко не у всіх…