З-поміж інших працівників СЕС Діна Порфирівна (завжди яскраво «наштукатурена» товстунка невизначеного віку, що наближався до похилого) вирізнялася феноменальною тупістю – інакше не скажеш. З якого переляку її, колишню випускницю педучилища, поставили керувати аж цілим санітарно-гігієнічним відділом?! Хтозна, хтозна… Подейкували, ніби товаришка Прозорова має надійну «волохату лапу» десь у Херсоні. А блат, як відомо, вищий від Раднаркому, стверджує мудре прислів’я.

– Нічого, нічого! Дурна я там чи не дуже – значення ніякого не має. Головне, щоб підлеглі у мене були вумні як вутки, а я вже щоб ними правильно командувала й розпоряджалася. Отаке маю завдання, – відповідала зазвичай Діна Порфирівна на подібні закиди, виблискуючи ідеальним манікюром на пальцях. До речі, саме з приведення до ладу кожного нігтика починався кожен її робочий ранок. А як же невідкладні справи санітарно-гігієнічного відділу?!

– Ми маємо справи з мікробами, їх все одно не видно. А от мої нігтики видно! То хай краще мікроби всі повиздихають, а марафет я таки наведу, – не здавалася вона. Й займалася насамперед тими справами, якими вважала за потрібне займатися.

Отож якщо начальниця СГВ викликала до свого кабінету якогось співробітника, перш ніж зробити манікюр, це можна було розцінювати лише як грандіозну подію вселенського масштабу, аж ніяк не менше! Це завершувалося або епічним провалом викликаного (аж до звільнення), або, навпаки, пролиттям на його ощасливлену голову цілої зливи благ.

Але чим же завинив перед такою важливою персоною лаборант Вася Ярмошко?! Ну так, колись він жив неподалік республіканської столиці (до речі, мама його й досі там живе), навчався у київському університеті… Коротше кажучи – мав усі перспективи для подальшого зростання. Та щось «не те» чи не тому необережно ляпнув, що й обернулося відсидкою в місцях не надто віддалених, плюс заборона на проживання в радіусі сотні кілометрів від великих міст. Отак Вася Ярмошко і почав трудитися в лабораторії санітарно-гігієнічного відділу Цюрупинської районної СЕС.

І все ж таки чого такого він утнув напередодні, що начальниця викликала його до себе просто із самого ранку, навіть не навівши блиску на своїх нігтиках?! Однак дуже швидко – буквально з порога – з’ясувалося, що лаборант Вася не накоїв нічого жахливого. Причина начальницького поспіху була геть іншою: вчора по телевізору після програми «Время» продемонстрували американський художній фільм «Наступного дня», де були показані наслідки обопільних ядерних бомбардувань Радянським Союзом території Сполучених Штатів і навпаки. Отож Діну Порфирівну цікавило: а чи правда, що в момент ядерного вибуху крізь шкіру можна побачити усі кістки?! А чи правда, що сила ударної хвилі обдиратиме з кісток м’ясо й спалить усе живе?! А де потужніше гагахнуло: вчора в кіно чи торік у Чорнобилі?..