– Ні, я серйозно: нащо воно тобі?..

– Здається, сьогодні ми лише по парі келишків шмекнули. Але тобі, мабуть, і цього вистачило, щоб перепити.

– Я серйозно в тому сенсі, що й подумати не міг, що ти раптом…

– А-а-а, про що з тобою говорити!..

Спартак розчаровано махнув рукою і замовк. Хоча й не пішов геть… А мусив би піти, якщо образився! Але ж лишився сидіти на лавці поруч з Олегом. Отже, сподівається на продовження.

Ну точно: в тихому омуті!.. Ось тобі й відмінник, ось тобі й комсомольський активіст. І знаходилися ж у них на потоці розумаки, які вважали Спартака ні на що не спроможним імпотентом! А тут раптом – на тобі: Евка-скелелазка…

Та все ж той факт, що настільки різні люди можуть зійтися й жити разом щасливо, ну просто ніяк не бажав укладатися в голові! У такій життєвій шараді без півлітри «біленької» не розберешся. Місцеву «наливайку» вони вже відвідали і дівчат пом’янули – але трішечки, буквально парою «порціонів». Бо Олег ще не був готовий до того, щоб напиватися як слід у компанії цього відморозка – Академіка.

Справді, в інституті дивака мало хто сприймав як нормального хопця. Головним чином тому, що занять він майже не прогулював і вчився не те щоб фанатично… Швидше – просто засвоював знання з будь-якого предмету без особливої напруги і в неймовірних обсягах. Мабуть, якби їм викладали квантову фізику, радіобіологію, генну інженерію, угорську чи китайську мови – він би і тут був попереду всього курсу! Добре, що такі мудрені дисципліни майбутнім інженерам-металургам були ні до чого.

Окрім того, Спартак був абсолютно байдужий до цигарок – а тому не мав шансів зблизитися з іншими студентами під час спільних перекурів. Не грав він ні у преферанс, ані в покер – отож і в цій царині не мав шансів на визнання. Нарешті, не був помічений також у любовних пригодах… Отож і складалося враження, що хлопець здатен лише вчитися й активничати у громадському плані – бо вже на третьому курсі очолив «Комсомольський прожектор» їхнього факультету й відтоді всі завзяті прогульники мали в його особі неабияку проблему…

Якісь нормальні слабкості, притаманні пересічним людям, проривалися крізь цю непроникну машкару вкрай рідко. Наприклад, при всій своїй любові до дисципліни Спартак завжди й охоче давав іншим читати свої конспекти лекцій, які він вів майже із стенографічною точністю. Щоправда, розбирати написане було важкувато, бо спеціально для конспектування розумака вигадав цілу систему піктограм, які замінювали не тільки слова, а навіть словосполучення й невеличкі фрази. Отож усі, хто хотів читати чудові конспекти, мусили вивчати цю «мову символів» слідом за її автором.