– Ну, якщо ти вміло з дівчатами поводишся, то демонструвати це повинен, навпаки, якнайдовше, бо «скоростріли» мені байдужі.

Після такого пердімоноклю красень-спортсмен, здавалося б, зменшився у зрості та й загалом здувся мінімум у півтора раза, якщо не вдвічі. Ще пару діб над неборакою жартував увесь базовий табір, і якби вони не почали сходження на Південну Ушбу[95] – то, можливо, солоні кпини щодо «скорострільності» переслідували б його іще довго. А так складнощі підйому змусили всіх альпіністів прикусити язики.

Саме тоді Чечик трохи посміливішав і знов почав робити обережні закиди на адресу Евки. І знов дівчина не розгубилася, а відповіла в тому дусі, що її серце всерйоз і надійно віддане іншому хлопцеві, до якого «всяким козлам» не дотягнутися, скільки б вони не намагалися.

– Невже твій хлопець вищий, дужчий і спритніший за мене?.. – з явною недовірою поцікавився Чечик. На що отримав загадкову відповідь:

– Е-е-ех, знав би ти, якими талантами він наділений!..

– А чого ж він не з нами, талант твій? Чому ти зі старшою сестричкою по горах лазаєш, а не з бахуром своїм?! – не здавався спортсмен, ображений у найкращих почуттях відмовою гостроязикої Евки.

– Бо полюбляє повторювати: «Розумник в гору не піде – розумник гору обійде», – от чому.

– То він у тебе надто розумний, щоб альпінізмом займатися?! А ти, виходить, так собі, дурненька?..

– Нічого, нічого! Він розумний і завзятий, я красива і спритна – разом чудова пара виходить.

– А може, він просто слабак і тюхтій, тому й не ходить з тобою?

– Він – і раптом слабак?! – схоже, цього разу Евка серйозно образилася, бо пробурмотіла похмуро: – Знаєш, Чечику, м’язи – діло наживне: був би кістяк, а м’язи наростуть. А от ти як був дурнем, так дурнем і житимеш усе життя, й ніщо тобі не допоможе.

Той збирався заперечити, але в розмову втрутилася старша сестра Евки – Кася. Знаючи тепер усі подальші події, можна сміливо стверджувати, що зробила вона це абсолютно даремно! Бо Касина перепалка з гоноровим хлопцем завершилася викликом на своєрідну альпіністську дуель: яка з двох парних зв’язок швидше підніметься на Південну Ушбу – сестри Заремби або Чечик… ну-у-у, наприклад, з Фомичем, як називали поміж собою Олега Фомічова?! Однак хоча сперечальники вже встигли вдарити по руках, своє авторитетне слово був змушений сказати керівник групи:

– Та-а-ак, народе, а нумо припинили негайно! Що це за дуелі в моїй групі затіваються?! Щоб навіть не сміли помислити про подібне! Бо хто тільки рипнеться без мого відома – той залишиться в таборі й на вершину не піде… Я зрозуміло висловився чи ні?! Той у таборі сидітиме!