ТЕРМІНОВО!!!!! Розшукати Чмут з відділення-70!!!!!
– Це що, Любочко? Чому шукають Чмут? – запитала перелякана Вікторія. Проте секретарка нервово підхопилася з місця зі словами:
– Покиньте приймальню, жінко, і не заважайте працювати, будь ласка! Справи Чмут із сімдесятого відділення вас не обходять!
Вікторія зніяковіла від такого запалу зазвичай тихої врівноваженої секретарки і благально прошепотіла:
– Любашо, ну-у-у… як же це не стосуються?.. Адже Вікторія Чмут – це ж я… Ти що, мене не впізнала? Скажи мені, заради Бога, що сталося? Чому мене розшукують? Може, Лисиця з’їздила до Одеси і привезла свою племінницю Дашкевич?.. Чи щось іще, га?..
Тепер уже секретарка отетеріла, з гуркотом плюхнулася на стілець і зашепотіла, хапаючи ротом повітря:
– Вибач, Вікторіє, не впізнала… Мабуть, бути тобі багатою!..
– То все ж таки?..
– Тебе тут із самого ранку Кирило Львович шукає, бо там у нього в кабінеті сидить…
Вона не встигла договорити, хто сидить у Мороза, як двері його кабінету прочинилися і на порозі виник перший заступник начальника Головпоштамта власною персоною:
– Любашо, Вікторію Борисівну розшукали нарешті чи ще?..
– Так, Кириле Львовичу! – кивнула секретарка, негайно підхопила зі столу стос паперів, підбігла до нього і ввічливо попросила: – Оце вам, підпишіть, будь ласка!..
Але заступник явно був стурбований чимось іншим, бо, навіть не глянувши на папери, тихо запитав:
– То коли ж я нарешті побачу цю Чмут із сімдесятого відділення?
Любаша завмерла на місці, здивовано кліпаючи очима, подивилася спершу на Мороза, потім перевела погляд на Вікторію, яка мимоволі позадкувала у куток приймальні, й мовила:
– Так ось же вона… вже прибула на ваш виклик!