Ну так, згідно з давнім мнемотичним правилом, вивченим іще в Мотовилівському дитбудинку, «Дав Віру Володимир» – отже, хрещення Русі відбулося в Дев’ятсот Вісімдесят Восьмому році. А зараз на календарі 1988 рік. Якщо від нього відкинути дату хрещення Русі, вийде ціле тисячоліття. Рівно десять століть.

Ірма раптом пригадала, що колежанки переповідали як анекдот, як місяця півтора тому якийсь православний батюшка… увесь такий православний, у цьому їхньому специфічному одязі, з бородою й величезним золотим хрестом на чималому череві – зовсім як на карикатурах малюють… Коротше, цей батюшка мусив організувати поїздку харківських попів на святкування тисячоліття хрещення Русі до Києва. Колежанки ще сміялися над тим, що, закупивши квитки, батюшка запропонував благословити касирку, яка його обслуговувала.

Благословити!

А-а-а, як воно?! Двадцяте століття добігає кінця, можна сказати, а цей попик так наївно вірує у свого неіснуючого божка!.. До чого ж це наївно!.. І до чого ж мило водночас!.. Благословити!.. Х-ха-а-а!..

Однак головне зовсім не це. Головне в тому, що 1000 років хрещення Русі спливло. І тут раптом – цей сон про волхва! Цей дивний сон, який Ірма побачила у потязі, вертаючися з Києва… де справляли роковини за трагічно загиблими сестричками – Касею та Евкою. Обидві дочки тромбоніста Заремби захоплювалися альпінізмом, торік поїхали на Кавказ – і от…

Музичний ексцентрик Корній Сахно вже давно не тільки перейшов виступати до Старого харківського цирку, але вже багато років викладав у місцевій філії Всесоюзної дирекції з підготовки циркових програм, атракціонів і номерів. Природно, Ірма поїхала за ним. Тим не менш на роковини за сестрами Зарембами запросили їх обох. На жаль, Корній був зайнятий не те що по вуха чи по маківку – а навіть на цілий метр вище маківки! Адже саме зараз тривав набір майбутніх циркачів на навчання… а тут до Києва запрошують!

Довелося Ірмі їхати самій. І добре, що вона таки поїхала, бо Ядя Заремба – мати Касі та Евки – була невтішною. І хоч як втішали бідолашну Агнешка Ковальчик та Альбінка Новак – найкращі подружки старшої із загиблих дівчат, Ядвіга зовсім розклеїлася. Так-так, певна річ, без Ірми вони з роллю розрадниць не впоралися б нізащо. Отже, все правильно вона зробила. Все правильно…

І все ж таки, як пояснити цей дивний сон, що наснився їй зараз?!

Зрештою, не придумавши нічого путящого, Ірма знову сіла на полиці, не вмикаючи світла, у темряві намацала ногами свої капці на підлозі, відчинила двері купе й пішла в кінець коридора. Адже туалетом варто скористатися, доки інші пасажири сплять і сьомий сон бачать, бо потім та-а-ака черга утвориться – не дочекаєшся! А вона вже не молода, їй уже важко…