1989. Втоплені нагороди

1989. Втоплені нагороди

Костопіль, 10 лютого 1989 року

Костопіль, 10 лютого 1989 року

Владислав знову розгорнув свіжий, з куцою телепрограмкою, випуск газети «Ленінським шляхом», озирнув по діагоналі передову статтю і пробубонів голосом, який не віщував нічого доброго:

– До чого ж цікаво, якщо подумати. Передовиця присвячена остаточному виведенню наших військ з Афганістану. Газета називається «Ленінським шляхом»… То що ж це виходить таке – ЛЕНІНСЬКИМ ШЛЯХОМ ми хвацько виходимо… вперед назад з Афгану?! Так чи не так, Нелько?..

– Відчепися, сволото, – долинуло з кухні. Почуте неприємно різонуло і без того зранену душу Владислава, проте це ж Нелька сказала, його кохана Нелька!.. Подумати тільки, до чого вони дожилися!

Він причалапав на кухню і там з обуренням виявив, що дружина вже сіла вечеряти, проте виставила на стіл лише одну тарілку для себе – але ж не для нього. Як же так?! Невже ж вона наважилася?..

– А де моя тарілка? – спитав він, могутнім зусиллям волі заганяючи роздратування на самісіньке дно свого єства – кудись якнайближче до п’ят.

– Між іншим, я не зобов’язана годувати всяких катюг, у яких руки по лікоть у крові мирних громадян.

– Нелько! – загарчав він, мимоволі стискаючи дужі кулаки.

– Що?.. – спитала вона прохолодно.

– Нелько, не виводь мене з себе!..

– Бо що тоді? – вона відклала ретельно обгризену курячу кісточку. – От скажи, що тоді?! Невже вб’єш мене так, як усі ці роки вбивав мирних афганських громадян?.. Давай, Владе, давай! Зізнавайся.

Він грюкнув по столу обома кулаками з такою силою, що підскочив весь посуд, але проговорив усе ще стримано:

– Ні, Нелько, я тебе не вбиватиму, бо я ж тебе кохаю до нестями. Я б краще подругу твою вбив. Цю, як там її звати?.. Лору цю твою…

– Лоріка вбити хочеш? – спитала дружина спокійно й одразу додала: – Не раджу, Владе, аж ніяк не раджу. Мене ти хоч приревнувати можеш, це суд візьме до уваги, за ревнощі тобі скидка вийде. А за Лоріка тобі дадуть на повну. А в камері тебе «опустять», неодмінно «опустять».

– Нелько!..

– У тебе справді красива дупа, накачана. Не думай, що якщо ти весь із себе крутий «афганець», то на твою дупу ніхто не зазіхне! Вони на тебе наваляться всією камерою і…

– Не-е-ель-ко-о-о!!!