Він аж завив від огиди, але дружині те – немовби з гуски вода: пересмикнувши гарненькими плічками, задирака втупилася в тарілку й заходилася наминати гречану кашу.

Це Лорка винна, її найкраща подруга Лорка!..

– Отже, раніше я тебе влаштовував, – пробурмотів Владислав. – Як покрасуватися на свята з чоловіком-орденоносцем, то це будь ласка! Як окрему двокімнатну квартиру отримати, то це теж будь ласка!..

– І як пертися кудись у Середню Азію до чорта на вила, то це теж будь ласка, – мовила вона, проковтнувши кашу.

– Я не винен, що мене ушпиталили саме там.

– Як за пораненим ходити, як з-під нього судна виносити, то це також моє, – гнула свою лінію дружина. Й додала, гидливо поморщившись: – От тільки одного не можу вибачити собі. Того, що ноги розсувала перед таким кривавим катом, як ти…

– Нелько, стули пельку!

Вона знов пересмикнула плечима і почала розгризати обсмоктану кісточку, щоб дістати з неї мозок.

Так, це робота Лори, паскуди цієї. Саме вона наговорила Нельці хтозна-яких дурниць про радянських вояків, котрі героїчно билися в Афгані, а тепер з ганьбою виходять звідти. Ні-ні, у газеті «Ленінським шляхом» вони представлені героями, а от якась рівненська обласна газетьонка оббрехала їх усіх, обляпала лайном з ніг до голови!.. Лорік нашептала Нельці про це щось таке жахливе, що вона навіть надумала розлучитися з Владиславом. А ще, знаючи патологічну «правильність»… ба ні – навіть «праведність» чоловіка у моральному плані, взялася давити на його природну ненависть до гомосексуалістів. Тим паче, поповзли непевні чутки про те, що відповідну статтю Кримінального кодексу невдовзі скасують!.. Отож і тисне.

– І як же ти раніше переді мною ноги розсувала? – поморщившись, запитав Владислав.

– Я ж нічого не знала про те, які «художества» ви коїли в Афганістані! А тепер знаю, все достеменно знаю.

– Я воював! Я снайпером був!..

– Ти, сволото фашистська, не строкову службу там служив, ти в Афган завербувався, щоб дати вихід своїй звіриній натурі!

– Я вбивав лише душманів, які…

– Це ви, фашисти, їх душманами називали, насправді ж вони звуться моджахедами – борцями за волю власного народу! А ви – фашисти… Добре, хоч дітей у нас нема, буде легше розлучитися.

Схрупавши квашений огірок, Нелька підхопила зі столу і відправила до мийки брудний посуд.

– І як же ми тепер?.. – спитав він.

– Ти дорослий зрілий самець-вбивця, – мовила дружина, водночас миючи тарілку, – отож обслуговуй себе сам. Сьогодні вечір п’ятниці, я зараз до батьків на всі вихідні. А в понеділок займемося розлученням. Спати будемо в різних кімнатах.