Така сама підозріла історія, з точки зору Леоніда Самсоновича, сталася і з «безвісним» дідом його племінничка. Оскільки приживати дітей від першого-ліпшого «Івана Безрідного» – це, як мінімум, безвідповідально, то і ставлення до всіх представників такої сімейки буде відповідним. Тим паче що, наслідуючи приклад його непутящої сестрички, обидві дочки Леоніда Самсоновича – і старша Інга, й молодша Евеліна – повискакували заміж за росіян. А це вже, знаєте, перебор! Бо коли Гатя побралася зі своїм Андрієм – це ще була їхня особиста справа, однак відколи ця «зараза» розповзлася на його нащадків – зовсім, зовсім інша!..

То як же він мав дивитися на нахабного племінничка, цікаво дізнатися?! Тим паче в нинішніх непростих і далеко неоднозначних обставинах…

– Ну що, Спарику, добре попоїв? – між тим запитала Лія й додала суто з ввічливості, притаманної всім вихованим людям: – Хочеш добавки?

– Та ні, тьотю Ліє, дякую, не треба…

– Він більш не хоче, з нього годі.

Спартак і Леонід Самсонович вимовили це одночасно. Виглядала ця ситуація не надто зручно, отож вони миттєво перезирнулися. Прочитавши у погляді небожа щось середнє між здивуванням та образою, дядя вирішив кинутися з місця в кар’єр:

– Він більше не їстиме, бо у нас буде ділова розмова. Отож годі з нього.

– А-а-а… що за розмова? – обережно поцікавився Спартак.

«Ну що ж, мамуньчин синочку, сам напросився, отож тепер начувайся. Я тебе зараз спитаю… отож спитаю!..»

Однак Леонід Самсонович не став ні про що запитувати племінника, натомість мовив просто, буденним тоном:

– А знаєш, ми їдемо невдовзі.

– Ні, не знаю.

Схиливши голову на праве плече, Спартак пограв бровами й додав:

– Мені ніхто нічого не говорив: ані ви, ані мама. Ви мамі моїй сказали?

– Ще не говорив, тобі першому.

– Ну-у-у… а тоді звідки ж мені знати…

– А ти не хотів би дізнатися, куди ми їдемо?

– Куди?.. – Спартак знизав плечима. – Мабуть, знову в Ерденет[102] на той ваш гірничий комбінат, куди ж іще.

– ГЗК в Ерденеті збудований, для мене це пройдений етап. Ще які припущення ти можеш висунути?

– Льоню, та скажи вже… – Лія послала чоловікові виразний погляд.