Такі розмови (тим паче, велися вони тільки пошепки) надзвичайно бентежили Інгу. Бо з одного боку, скільки вона себе пам’ятала – стільки переконувалася у безсумнівній геніальності тата Льоні. Здавалося б, не існувало… ба навіть більше – просто не могло існувати критичної ситуації, яку б він успішно не подолав, з вигодою для себе і своєї родини. А тому Інга звикла в усьому довіряти батькові – бо якщо він завжди правий, чому б не довіряти, чому б не підкорятися?! Адже тато – геній, йому видніше…

З іншого боку, двоюрідного братика Спартака вона любила непідробно, по-справжньому. Любила так, нібито він був не двоюрідним зовсім, а все ж таки рідним! До речі, Евелінка любила його так само палко… На сімейну легенду перетворився давній випадок, коли обидві сестрички разом з татом Льонею і мамою Лією приїхали якось у гості до київської рідні – тоді ще дідусь Сьома був живий, а тітка Гатя народила зовсім нещодавно. Отож, побачивши її немовля, сестрички негайно захотіли поділити його між собою! Інга схопила хлоп’я за голову, Евеліна – за ноги, й кожна почала щосили тягнути у свій бік, відчайдушно скрикуючи:

– Це мій братик!

– Ні, це мій братик!

– А нумо віддай Спарика мені!

– Ні, мені віддай, я ж бо старша!..

– А я не поступлюся!..

– І я теж не поступлюся!..

Спартак заверещав від болю й розревівся, отож, на його щастя, до кімнати забігла тітка Гатя й негайно відібрала немовля у сестричок, які вже серйозно розсварилися через нещасливий «поділ» новонародженого. Надалі вони продовжували конкурувати за увагу двоюрідного братика, хоча вже значно м’якіше. Зрештою, Інга переконалася, що кузен віддає перевагу саме їй – старшій із сестер… А щодо слів батька?.. Інга до того любила Спартака, що навіть мала дурість тривалий час припускати, що тато Льоня помиляється, приписуючи племінникові виключно негативні якості.

Уперше між ними ніби чорна кішка пробігла, коли Інга дізналася, що Спартак завів собі коханку. На той час він уже давно не був безпорадним немовлям. Більше того – вже навчався в КПІ. А якщо так, якщо у нього вже «женилка відросла», як презирливо, через губу процідив її тато Льоня, чом би Спартакові й направду не кохатися з дівчатами?! Його діло молоде…

Однак Інгу неприємно вразило те, що коханку її улюбленого двоюрідного братика звали Євою, або якщо коротко – то Евкою. В цьому проглядався явний натяк на її молодшу сестричку Евеліну. Виходило зовсім як у «Летючій миші»: дружина Емма, собака Емма… кого не поклич – у будь-якому разі хтось прийде!

І все ж таки з яких міркувань Спарик закрутив роман із дівчиною на ім’я Єва?! Чому не з Інною, наприклад? Або не з Інессою?.. Та хай би навіть з Іванною!.. Але якщо в коханках у нього Евка і якщо молодшу кузину звати Евеліною… практично Евкою!..