Тут що завгодно запідозриш.

Коли ж з’ясувалося, що, окрім невдалого імені, у паскудної звабниці двоюрідного братика ще й національність підкачала… Що вона не добропорядна єврейська дівчина, а якась там полячка!.. О-о-о, дізнавшись про таке неподобство, Інга готова була рвати й шматувати на лахміття не бачену ніколи лахудру, яка занапастила дурнуватого хлопця! У неї навіть якийсь нервовий бзик стався: періодично Інга чомусь забувала, що Спартак уже достатньо дорослий, що навчається у політехнічному інституті… і що він взагалі є! А коли їй з неприхованим подивом нагадували про справжній стан речей – буквально скаженіла й лютилася просто неймовірно!..

Нарешті дочекавшись, коли кузена вкотре відрядять у Дніпрорудне на Завод будівельно-оздоблювальних машин і по дорозі туди він зазирне до дядькової оселі на Першій Ливарній вулиці Запоріжжя, сестра викликала непутящого дурника на відверту бесіду. Почала з головного, не криючись:

– Спарику, ти мене відверто засмутив.

– З чого б це раптом?

– Та мені батьки розказали, що тебе якась шикса окрутила…

– Що-що?!

– Кажу, шикса якась тебе довкола пальця обвела й на собі мало не оженила. Чи оженила вже? Що скажеш? Це так чи… не так?..

Близько хвилини Спартак мовчки дивився на Інгу, потім пробурмотів:

– Вона тобі не шикса, це по-перше. А по-друге…

– Он як?! То батьки помилилися, й вона все ж таки наша?

– Вона полька, якщо ти це мала на увазі.

– Отже, все ж таки шикса!

– Як ти можеш таке казати?!

– А чого такого я сказала?

– Ти ж сама за росіянина заміж вийшла! Русанов твій, до речі, в курсі твого до нього ставлення? Чи у вас по-іншому…

– У нас усе проговорено, не переймайся, – Інга все ж таки не втрималася й мимоволі потупила погляд.

– І твій чоловік зголосився?..

– Завдяки татові мій чоловік зробив непогану кар’єру, йому нема на що нарікати. А от ти дурень, яких ще пошукати треба!

– З чого б це?