– Це ж нечесно…

– Тобі «пару» вліпити за сперечання з учителем чи як?

Микола Семенович знов схопився за журнал. На відміну від одиниці, переправити на іншу оцінку двійку не було можливості. Це означало, що перездачі не буде, тому хлопець ображено прошипів крізь зуби:

– Ну то й ставте «пару»! Однією більше, однією менше, поду-у-умаєш… Рюрик нещасний!

– До речі… – вчитель раптом відсунув журнал. – Я тут подумав і-і-і… знаєш, справді придумав дещо інше! От ти можеш сказати, хто такий Рюрик?

– Рюрик?

З розгубленим виглядом учень подивився на стелю, немовби там могла бути записана підказка. Однак допомога прийшла зовсім в інший спосіб – обережним, ледь чутним шепітком:

– Варязький князь… Засновник дина…

– Це хто там суфльором працювати найнявся? – суворо гримнув вчитель. – Сивак, це ти?! Ану цить!

По насмішкуватому хихотінню учнів можна було зрозуміти, що Микола Семенович має рацію.

– Рюрик – це князь… – почав непевно Ейленкріг. – Варязький.

– Так, вірно, це тобі підказали. А що ж він заснував, га?

– Він заснував… дина… дина…

Хлопець розгублено оглядався довкола, шукаючи нової підказки.

– Ди-на-сті-ю-у-у… – знов почувся відчайдушний шепіт, однак закінчення слова потонуло в новому вигуку вчителя:

– Сивак, я кому сказав не підказувати?! Нехай сам відповідає.

– Він заснував… дина… дина… дина… м-м-м!.. – безпомічно мугикнув Ейленкріг, як раптом радісно вигукнув: – А-а-а, знаю, знаю! Рюрик заснував «Динамо», от він що заснував!

Клас вибухнув реготом, а Микола Семенович спитав насмішкувато:

– І яке ж таке «Динамо» заснував князь Рюрик?

– Ну-у-у, тобто, як це – яке? Київське «Динамо»!