Той, хто стояв, від реготу мало не попадав.

– А нумо, Сивак, скажи цьому двієчнику, що насправді заснував князь Рюрик? – ледь помітно посміхнувся вчитель. – Бо футбольна команда «Динамо» у дев’ятому столітті! Мда-а-а, це ж треба!

– Династію князів Рюриковичів, – розчаровано зітхнув той.

– Абсолютно вірно. От бачиш, Ейленкріг, у чому різниця між такою комашкою, як ти, і… До речі, у Сивака є прізвисько?

– Професором його звуть, – підказав хтось.

– Професором?.. Хм-м-м… Що ж, нормально так. Професор. Так!

– Ну все, Професоре, тепер твою клікуху сам Рюрик схвалив! – незважаючи на отриманий кол і розквашений у бійці ніс, Данька Красноштан товариськи похлопав відмінника по плечах. Усі схвально засміялися.

– Комашки! Краще брали б з вашого товариша приклад, особливо ти, двієчник Мишко Ейленкріг. Бо як учителям прізвиська приклеювати…

– А то не ми. Ми про Рюрика від старших класів чули.

– Ага! Почув Ейленкріг дзвін, але не знає, де він… Тим не менш повторив. А ти хоч би знаєш, що твоє прізвище з німецької перекладається як «грецька війна»? Ейленкріг. «Ейлен» – еллін, давній грек, житель Еллади, «кріг» – війна. Ейлен-кріг – грецька війна.

– Грецька війна, ги-ги!.. Грецька війна! – загомоніли школярі.

– А якщо так, то я б тебе обізвав… Ну-у-у, наприклад, Пердіккою[160].

– Пердікка! Пердікка! – усі мало не попадали від реготу, і тільки почервонілий від жахливої образи Ейленкріг мало не плакав.

– Ну, отож знатимеш, як вчителям прізвиська приклеювати, – кивнув Микола Семенович.

Однак тут заговорив Спартак:

– Між іншим, Пердікка був діадохом Александра Македонського, нічого смішного тут нема…

Мабуть, відмінник пожалів ображеного однокласника і хотів його бодай трішечки заспокоїти. Проте вийшло навпаки, бо почувши, ким насправді був Пердікка, збудився уже Йоська Гороховський:

– Діадоха? Ти сказав, що він – діадоха?

– Точніше, діадох[161], – виправив його Спартак.

– Не важливо! – Йоська підлетів до іншого хлопця: – Діодоров, а я знаю, як тебе назвати: Діадоха!