– Але ж…

– Володимире Вікторовичу, давайте продовжимо!

– Ну що ж, давайте.

– То хто ж очолював наряд ДНД?

– Я очолював.

– Ага-а-а… Отже, це ви визначили, що неповнолітній громадянин Нетудихатько перебуває у нетверезому стані? І все це відбувалося…

– У Києві на вулиці Володимирській.

– Кгм-м-м… Ну, а ви хоч би перевірили, нетверезий він насправді чи?

– Авжеж перевірили!

– Яким чином?

– Запропонували цьому юному п’яничці без сторонньої допомоги опуститися на коліна, а потім самостійно підвестися.

– Що-о-о?

– А чого такого? Як на мене, прекрасний тест. П’яний цього не зможе.

– Не знаю, не знаю, – промимрив декан, уважно розглядаючи відвідувача, – я б із принципу відмовився ставати на коліна.

– То цей чортів п’яничка Нетудихатько відмовився також! – із запальним ентузіазмом підхопив Володя.

– І тоді?

– Тоді ми його провчили.

– Інакше кажучи, побили неповнолітнього хлопця до струсу мозку і поламаних ребер? – мовив через губу декан, зазирнувши до теки.

– Цей негідник відмовився підкорюватись вимогам влади.

– «Влада» – це хто, дозвольте поцікавитись?