– Гаразд, зараховуйте на перший курс. Зрештою, буде більше часу для того, щоб у вашому Львові бандерівців поганяти.

– І щоб ніяких мені комсомольських дружин! – гупнув по столу кулаком декан. – Займайтеся чим завгодно, тільки не ДНД. Особисто прослідкую за цим, майте на увазі!

1976. Син полкового комісара

1976. Син полкового комісара

Бакота, Поділля, 15 лютого 1976 року

Бакота, Поділля, 15 лютого 1976 року

– Мамо, сідайте нарешті до столу й давайте снідати!

Сьогодні не тільки неділя, але ще й Стрітення.

День, коли старець Симеон та пророчиця Анна перестрілися в Єрусалимському храмі з самим Ісусом Христом.

День, коли постаріла вже Зима з молоденькою Весною зустрічається, після чого друга починає проганяти першу.

А ще сьогодні неділя Митаря і Фарисея!..

Куди не кинь, всюди свято, от тільки старій Аґлаї невесело.

Але чому?

Зганьбив її синок старшенький, зганьбив на старості! Дійсно, це ж треба таке утнути: жив собі як усі, війну відвоював, опісля до колгоспу рідного повернувся, де і працював сумлінно пліч-о-пліч з батьками, задніх не пас, хоча й у передовики не вибивався. Як раптом щойно за п’ятдесят років перевалило – одружитися йому закортіло! Парубка із себе вдав, коли вже кінчики вусів посивіли…

І головне, хоч би як не дівку, то жінку добропорядну собі угледів, а тут – нате вам, мамо… зовсім як у приказці «на тобі, небоже, що мені негоже»! Ось вам, мамо Ґуля, невісточка – сектантка-адвентистка Надька Нехай…

Точно, що НЕХАЙ!

Цікаво, де він тільки відкопав цю навіжену?

Ні-ні, ззовні це просто квіточка у віночку і фунт родзинок. Коротше кажучи, суцільне щастя: сиротинка по життю, роботяща, лагідна, анітрохи не конфліктна – хоч до болячки прикладай! Все в неї в хаті аж блищить, готує немовби кращій подрузі на весілля… Але щойно субота настане – палець об палець не вдарить, а тільки знай собі Богові молиться. Тьху ти, провалися! І хоч що їй кажи – відповідь буде однаковою:

– Пам’ятай день суботній, щоб святити його, сказано у Святому Письмі.

А що всі нормальні християни не жидівську суботу шанують, а людську неділю? Але ж віри вона, бачте, адвентичної, а до людей їй діла нема. Тим паче, нема діла до колгоспників, які під час жнив жили рвуть іноді навіть цілодобово. Ні-ні, наша Надька-адвентистка не така: як настане субота – тоді все, кінчай роботу!